Дитячі казки про кімнатні рослини

                                                                Лілія і Сонечко

Жила-була маленька золотиста Лілія. Весела, пустотлива, часто нечемна. Горда така була й самолюбива, бо красивою себе вважала. Дражнилася вона з інших квітів та і з Сонечка, що звеселяло життя всього живого.

Одного разу Лілія сказала  Сонечку, що може його замінити на небі. Не сподобалося таке зухвальство Сонечку, розсердилось воно і сказала Лілії:

–  Я покараю тебе за зухвальство. Відтепер ти не будеш золотиста, а станеш блідо-незрозумілого кольору. Додам тобі крапочок, що нагадуватимуть тобі про те, що  треба бути чемною. А мене  ти будеш бачити тільки через віконце кімнати. І зватимешся ти Гіпеаструм.

Так була покарана золотиста Лілія за свої зухвалі мрії та бажання.

Мисько Софія

Кактус і Алое

Жив на світі добрий веселий маг. Одного разу він потрапив у хатинку. Там нікого не було. Але прислухався, чує хто ніби про щось розмовляє. Підійшов ближче, глянув, аж то шепотілися між собою кімнатні квіти.

Кактус говорить:

– Я мрію повернутись у свій рідний край, там завжди жарко і добре. Хочу жити на волі, на свіжому повітрі під ласкавим сонцем.

– А мені в Іванки на підвіконні добре, – посміхнувся Плющ, – Хоч вона маленька, але так гарно за мною доглядає. Я тільки мрію, щоб завжди так було  і вона про нас ніколи не забувала.

Добрий маг все це вислухав, посміхнувся і подумав: «Бач як, навіть у кімнатних квітів є своя мрія».

 

Гусак Богдан

 

Квітуча мрія Кактуса

На підвіконні ріс поруч з іншими кімнатними рослинами Кактус. Він мріяв про свою батьківщину Африку, про гаряче сонце та пісок, про своїх сусідок пальм. Він думав, як добре їм живеться в пустелі. Деколи згадував. як і він гарно цвів у Африці. А тут, на вікні, він почував себе самотнім. Інколи до сліз доходило, коли Фіалка вихвалялася, як вона часто й гарно цвіте. А Лілія теж не відставала, бо у неї хоч одна квітка, але пишна, з ніжним ароматом.

І ось одного разу сталося диво, якого не чекав навіть і Кактус. Він зацвів рожевими квітами. Але цвів недовго, лише два дні. Від того Кактус ще більше засумував за батьківщиною, бо там би він цвів частіше і довше.

 

Ревера Назарій

 

Add a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *