Традиції святкування Зелених свят. Година класного керівника

Традиції святкування Зелених свят. Година класного керівника

Серед свят літнього циклу народного календаря важливими були Зелені свята. Вони не мають чітко визначеної дати (найраніше – кінець травня) і випадають через сім тижнів після Великодня, як правило, у червні в час настання справжнього літа, буяння природи.

В церковному календарі це два святкові дні – Свята неділя або Зіслання Святого Духа і понеділок Святої Животворної Трійці. Проте в народному календарі рамки цього свята значно ширші. Вони охоплюють час між сьомим та восьмим четвергом після Великодня. Власне сьомий тиждень називали Зеленим, Клечальним або Русальним. За восьмим тижнем та його четвертим днем четвергом  закріпилася назва Троїцький. Період від Зеленого до Троїцького четверга називали Зеленими святами.

Традиції святкування Зелених свят прийшли до нас ще з дохристиянських часів. Це по суті перші великі свята літнього циклу сонячних свят з виявом високого культу покійників, прагненням молоді знайти свою пару, мріями господарів про добрий урожай на полі, приплід худоби. В цих святах глибокий вияв аміні стичного світогляду: віра в цілющу силу природи, близькість душі давніх слов’ян до природи, намагання зрозуміти суть природних явищ, прихилити матінку-природу на свою користь.

На жаль, з плином часу втратилась частина обрядів, що використовувались в давнину під час Зелених свят. Більша  частина цієї культурної спадщини безповоротно втрачена. Ці свята були настільки популярними в народі, що християнській церкві прийшлось пристосовуватись. І до сих пір  з офіційною назвою «Трійця», «П’ятдесятниця» вживається назва «Зелені свята», поминальну суботу називають «родительською», «зеленою», «клечальною», весь тиждень – Зеленим, Русальним. Зелений Четвер називають Мавським або Русальним Великоднем.

Чому Зелені свята? Бо це час буяння трав, зелені. У стародавніх слов’ян був культ лісу, культ дерев і культ квітів. Свято квітів було і римлян та греків під назвою dies rosae, Rosalia idies violae –День рож, або Розалія.  Стародавні слов’яни відзначали Русалію,  зовсім інше свято зі своєю неповторною обрядовістю.

За народними повір’ями, в Зелений четвер «виходять» погостювати на білий світ мерці. І «гостюють» вони до Троїцького четверга – Русального   чи Мавського Великодня. От вже з п’ятниці рахувалось, що не можна було виконувати багато робіт у господарстві – ні шити. Ні прясти, ні рубати, щоб не задіяти шкоди померлим душам. Як і в старовину, так і тепер господарі намагаються до Зелених свят обробити огороди (щоб не було бур’янів),  прихорошити своє обійстя.

Свята розпочинались Зеленою Суботою. Цей був день великих клопотів господарів: навести лад в хаті, розвісити свіжовипрані рушники, а в деяких місцевостях і приготувати сім традиційних страв. Дівчата працювали в «городчиках», виполюючи бур’яни. Господар з синами відправлявся до лісу  рубати «клечання», «май». Це були гілки липи, клена, явора, липи, ясена ( у різних місцевостях своє. У Дубаневичах «маюють» липою, деколи ясенем та горіхом). Чоловіки та хлопці рвали лепеху (татар-зілля, аїр), що має магічну силу відганяти нечисту силу. Хлопці відправлялись в поле і ліс, щоб нарвати польових та лісових квітів – сокирок, волошок, роман-зілля, деревію, горицвіту, якими маїли хату, подвіря, освячували . У с. Дубаневичі жителі традиційно збирають і освячують таке зілля (подаються місцеві назви):  іванова голова, божі пальчики, боже тіло, баська, трясолубка, наворотка, сметанка, божі очка, барвінок, кукурічка, копитняк,  масний листок, вороняче око, перерва та деякі інші.  Чому саме чоловіки й хлопці ходили в ліс і поле? Та тому, що з четверга дівчатам заборонялось ходити в поле, ліс, бо можуть русалки залоскотати, не можна було заходити нікому у глибоку воду, бо теж русалки можуть потопити.

У суботу під вечір умайовують  хату всередині зіллям, гілками «маю», а на підлогу стелять лепеху (татар-зілля), папороть. У кутках, повз стін, на дверях, біля вікон  – скрізь клечання з гілок вищезгаданих дерев. Потім бралися і за подвір’я: устелювали його лепехою, часом і квітами ( у нас роман-зіллям). Хлопці і дівчата умайовують хату, під  дах встромляють польові чи лісові квіти, лепеху чи навіть папороть, а тепер і гілки липи. Обов’язково встромляють квіти і гілки липи на ворота. Господар ставить гілочку серед двору, городу, звертаючись до Бога. Сонця, сил природи:

«Милосердний Боже, Сонце праведне, зорі красні, місяцю ясний, вітре буйний, дощу рясний, діди-лада наші, духи лісів, вод і полів, зустрічаємо вас, вітаємо з літом, шануємо вас і запрошуємо!»

За вечерею в цей день їли колово (густо зварена каша з пшениці з медом) тв. Поминали покійників. В цей дозволялося спогадувати з жалем всіх, хто загинув нагло, хто став русалками,  мавками чи потерчатами. Цікаво, що хоч і не піст, але в цей день спиртних напоїв не вживали, як і вранці наступного дня.

Наступала Зелена Неділя. Тепер традиційно віруючі відправляються до церкви, щоб відсвяткувати велике християнське свято – Зіслання Святого Духа. Але колись було трохи інакше.

Add a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *