Батьківська мово моя. Сценарій

  Батьківська мова моя. Сценарій свята до Дня української писемності та мови

 Мета: виховати в учнів любов до рідної мови, прагнення розвивати її надалі, збагачувати, шанувати, зберігати її, мов цінний скарб.

   Хід заходу

 Учитель.  Шановні глядачі! Рідна мова, рідна земле – це наші невичерпні джерела. В самобутній народній творчості – багатовікова історія народу. Яка краса, який колорит у мелодійних піснях та думах, барвистих коломийках, веснянках, гаївках…

   Дев’ятого  листопада – День української писемності та мови. Це свято вшановує вся наша держава.

  Ми зібралися, щоб ушанувати нашу рідну мову, бо вона – життя духовного основа. Цивілізоване     суспільство не може існувати без мови – засобу спілкування між людьми, засобу вираження думки та передачі досвіду сучасними і наступним поколінням.

  Опанувати мову людини починає з дня народження. Спочатку – прислухаючись до слів матері, рідних, згодом – вимовляючи звуки, склади, слова. Протягом життя –  змалку і до останнього подиху – людину супроводжує мова. слово – найточніший різець, яким можна доторкнутися до найніжніших рис у людському характері.

 Учень 1. «Слово до слова – зложиться мова», – говорить народна мудрість.

  Учень 2. «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ скликає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування», – це  слова Панаса Мирного.

  Учень 3. «Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе», – наголошував Олесь Гончар.

 Учень  4. «Любіть Україну у сні й наяву. вишневу свою Україну, красу її вічно живу і нову, і мову її солов’їну», – закликав наш земляк Володимир Сосюра.

 А як же виникла наша мова?  Звідки почався її розвиток?

 Ведучий. «Історія – свідок минулого, повчальний приклад для сучасності, застереження на майбутнє», – так сказав мудрий іспанець Сервантес, тож загляньмо, образно говорячи , в темряву віків.

 Ведуча. Наші пращури – слов’яни починали з вивчених алфавіту, створеного великими просвітителями Кирилом і Мефодієм.

   Перший твір нашою абеткою під назвою «Апостол», з’явився у Львові 15744 р., надрукував його  Іван Федоров.

   Сучасна українська літературна мова пов’язується  у Львові конкретною датою – виданням «Енеїди» І.П. Котляревського у 1798 році.

Ведучий.  Так із сивої  глибини віків бере початок наша мова. Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби. багато жорстоких літ і століть пережила наша рідна мова, мужньо знесла вона тортури царських посіпак, шляхетсько-панських поневолювачів.

  Ведучий. Перетерпіла наша мова дикунський цирцуляр  царського міністра Валуєва 1863 р., який заборонив друкувати книжки українською мовою, а в 1876 р. вийшов указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень, 1864 р. було закрито всі українські театри.

    Ведучий. «Енеїда» – перший друкований твір, написаний живою народною мовою всупереч тогочасній традиції користуватися  книжною українською мовою на письмі.

  Учень  1.

Так Котляревський  у щасливий час.

Вкраїнським словом розпочав співати,

 І спів той виглядав на жарт не раз,

 Та був у нім завдаток сил багатий,

  І вогник, ним засвічений, не згас,

   А розгорівся, щоб всіх нас огрівати.

  Ведуча. Саме Котляревському вдалось домогтися  визнання української мови як літературної, утвердити її в правах громадянства. Українська мова в його творах, мов коштовний самоцвіт, заіскрилася тисячами барв.

  Ведучий. Ще одна дата (вважаємо її доленосною) –  1840 рік, коли вперше було видано твори Т.Г. Шевченка. З того часу українська літературна мова  стала на важкий , але плідний  шлях розвитку.

   «Ну що б, здавалося, слова ,

    Слова та голос – більш нічого,

    А серце б’ється , ожива, як їх почує», – писав Кобзар.

   Під пером великого Шевченка українська мова заграла всім барвами. На сторожі людської гідності, честі поставив він слово.

 Учень 2.

Добре, ведіть, показуйте,

Нехай стара мати навчається, як

 дітей тих

  Нових доглядати.

Показуйте!  За науку не турбуйтесь,

   Буде материна добра плата, розпадеться луда

    На очах  ваших неситих, побачите славу,

    Живу славу дідів своїх і батьків лукавих.

     Не дуріте самі себе, учітесь, читайте,

    І чужому научайтесь, й свого не

цурайтесь.

     Бо хто матір забуває,того Бог карає,

     Того діти цураються, в хату не пускають.

 Ведуча. Поезія Лесі Українки чиста і міцна, мов криця.  Ії слово і чарує, і захоплює, і кличе до боротьби «за добро, щастя й волю всіх»

   Учень 3.

Я не на то, слова, ховала  вас

 І напоїла кров’ю свого серця,

Щоб ви лилися, як отрута млява,

І посідали душі. мов іржа.

Промінням ясним, хвилями

Буйними, прудкими іскриться,

Летючими зірками, палкими

Блискавицями-мечами

Хотіла б я вас виховать,

Слова!

 Учениця 4.

Слово, чому  ти не твердая криця.

Що серед бою так ясно іскриться,

Чом ти не гострий, безжалісний меч,

Той, що здійма вражу голову з плеч?

Ти – моя  щира, гартована мова,

Я тебе видобуть  з піхви готова,

Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,

Вражого ж серця клинком не проб’єш.

Вигострю, виточу зброю іскристу,

Скільки достане снаги мені й хисту, Потім її  почеплю при стіні,

Іншим на втіху, на смуток мені.

 Ведуча. Так, Лесине слово – дивовижне, бо написене геніальною донькою свого народу.

 Ведучий. Мова – це справжній океан.

   Багато різних мов на світі. за підрахунками вчених, їх близько трьох тисяч, але для кожної людини є своя, рідна мова. В одинацятитомному «Словнику української мови» зареєстровано понад 135 тисяч слів. Але це лише загальновживані. Тарас Шевченко використовував понад 20 тисяч слів. Звичайна людина вживає в середньому до 4 тисяч слів.

   У Дмитра Білоуса є поезія під назвою «Найдорожче». У ній він пише…

 Учень 5.

 Синів і дочок багатьох народів

Я зустрічав не раз, які перетинали

Гірські й морські кордони і, на подив,

Багато бачили, багато знали.

Я їх питав зі щирою душею:

«Яку ви любите найбільше мову?»

І всі відповідали: «Ту, що нею

Співала рідна мама колискову».

Учень 6.

 Як парость виноградної лози, плекайте мову.

Пильно й ненастанно політь бур’н, Чистіша від сльози вона хай буде.

вірно і слухняно нехай вона  щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

 Учень 7.

 Яка чудова українська мова !

Де береться все це, звідкіля і як?

Є в ній ліс, лісок, лісочок, пуща, гай,

Діброва, бір, перелісок, чорноліс, є іще байрак.

І такаж розкішна і гнучка, як мрія.

Можна «звідкіля» і « звідки», можна і «звідкіль».

Є в ній хурделиця, хуга, завія, завірюха,

Віхола і заметіль.

Та не в тому справа, що така багата,

Помагало слово нам у боротьбі.

Кликало на битву проти супостата.

І за все це, слово, дякуєм тобі.

Учитель: Тож хай і надалі мужає наша прекрасна мова

Серед  прекрасних братніх  мов,

Живе народу вільне слово,

Цвіте над нами веселково,

Як мир, як щастя, як любов.

(Звучить запис пісні «Мова колискова»)

Add a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *